Хто це
Павло Загребельний (1924–2009) — український письменник, романіст-історіограф. Підлітком пішов на фронт, пройшов німецький полон і втечі. Автор великих історичних романів — «Диво», «Роксолана», «Я, Богдан», «Смерть у Києві», «Євпраксія», — у яких провів читача крізь тисячу років української історії, від Київської Русі до ХХ століття. Один із найтиражніших українських прозаїків свого часу.
Простіше кажучи: людина-будівничий, яка з історії складала для народу велику розповідь про самого себе — і робила це масштабно, владно й уперто. Далі — не про його життя, а про те, що про нього кажуть його власні тексти.
Він мислить великими масивами
Перше, що чути в Загребельному, — він не вміє говорити «про дрібне». Де інший узяв би один епізод, він одразу бере епоху, народ, державу, тисячоліття. Його речення розгортаються широко, як будівлі: довгі, з нанизуванням причин і уточнень. Це мова людини, яка звикла тримати в голові не сцену, а цілий світ.
Він думає не випадками, а епохами. Навіть про одну людину говорить так, ніби крізь неї тече вся історія.
Головні слова його життя
І все підпорядковане двом речам — свободі й пам'яті. «Один раз відмовишся від свободи, а тоді навіки забудеш, що то таке» — попереджав він. А пам'ять для нього живе в мові: «відняти можна територію, але не думку, якщо вона зберігається в рідній мові». Свобода і мова — два наскрізні нерви всього, що він написав.
