Хто це
Феофан Прокопович (1681–1736) — одна з найосвіченіших людей свого часу: проповідник, поет і вчений, що народився в Києві й очолював Києво-Могилянську академію, головну вищу школу тодішньої України. Згодом його забрав до себе цар Петро I, і Прокопович став головним ідеологом його церковної реформи — тим, хто словом і пером доводив, чому церква має підкорятися державі.
Простіше кажучи: блискучий оратор і розумний книжник, який поставив свій талант на службу владі. Далі — не про його життя, а про те, що про нього кажуть його власні тексти.
Голос, звернений назовні
Найперше, що впадає в око: Прокопович майже ніколи не каже «я». У нього все — «ми», «наш народ», пряме звертання до країни: «о россие», «сынове российстии» (тобто «о Росіє», «сини російські»). Так говорить не людина, яка ділиться чимось особистим, а та, що звикла стояти перед натовпом і вести його за собою.
Він не сповідається — він виступає. Навіть наодинці пише так, ніби перед ним повний храм слухачів.
Головна загадка
Його мова зовні пишна й урочиста, а всередині — дуже тверезий, практичний розум. Він говорив пафосом, а думав розрахунком. Саме це поєднання — гарячі слова й холодна голова — і варто розгадати далі.
